Враховуючи те, що кричати кожен день у парку не вийде, я вдалася до ще одного легального способу –караоке. Я взяла Лєнку Філонову, і ми пішли співати)

Я не любитель караоке, чесно кажучи. Зокрема тому, що не люблю російські пісні (мені подобаються іноземні композиції). Доводиться чекати своєї черги і слухати ці пекельні пісні з репертуару російського шансончика… Але в цілях експерименту зважилася.

Трапився такий прикол. Ми співали пісню «Миллион алых роз» Пугачової. Підійшов японець і почав співати з нами. Але співав якось не туди. Виявилося, він виконував цю пісню японською мовою. Я отетеріла! Це так смішно… Ми розговорилися з ним. Він дуже любить «Океан Ельзи» (чого я, чесно кажучи, не можу сказати про себе… Нехай вибачить мені Вакарчук і 52 мільйони його українських фанатів). Ми заспівали пісню «Все буде добре». Наш друг реально співав українською. Він не розуміє російську, але знає українську. Парадокс для мене. Дуже приємно)))

Але був і неприємний момент. Наступного ранку я охрипла. Напевно, не підходять мені такі розваги, бо голос потрібно берегти. Я ж на телебаченні працюю.

, , , , , , ,